Навчання — це організована, двостороння діяльність, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини

В оперативно-діяльнісний компонент навчання входять форми організації навчання. До загальних форм М. Н. Скаткін відносить індивідуальну, парну, групову і колективну. В педагогічній практиці не розкривається взаємозв'язок між поняттям спосіб навчання і форма навчання.

Письмові та комбіновані (усно-письмові) екзамени, диференційовані заліки, лабораторні звіти, поточний та модульний контроль, курсові проекти та роботи, розрахунково-графічні роботи, підготовка наочних презентацій, підготовка індивідуальних завдань, рефератів, звіти з практики, державний іспит.

Відповідно до цієї теорії сформульовані дидактичні принципи, розроблено переважна більшість методів навчання. В основі асоціативно — рефлекторної теорії навчання лежать виявлені І. М. Сеченовим і Павловим закономірності умовно — рефлекторної діяльності головного мозку людини. Згідно з їх вченням, в мозку людини йде постійний процес утворення умовно — рефлекторних зв'язків — асоціацій. Від того, які асоціації будуть стійкими і закріпляться в свідомості, залежить індивідуальність кожної особистості.